У межах дослідницького проєкту DAISI Ukraine молоді науковці мають можливість працювати над власними дисертаційними дослідженнями як частиною великого міжнародного наукового проєкту, поєднуючи академічне навчання з реальною дослідницькою практикою.
Сьогодні в рамках рубрики «Люди DAISI» ми хочемо познайомити вас з аспірантами Інституту психіатрії Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Вони одними з перших здобувають третій рівень вищої освіти за програмою проєктної аспірантури, започаткованою в Інституті та орієнтованою на сучасні світові освітні стандарти.
Отриманий досвід стане прикладом для багатьох молодих науковців та сприятиме поширенню його на інші напрямки проєктних досліджень в області гуманітарних наук.
У першому інтерв’ю знайомимося з лікаркою-психіатринею, психотерапевткою та аспіранткою Інституту психіатрії Київського національного університету імені Тараса Шевченка Анною Кобою, яка досліджує ефективність роботи мобільних мультидисциплінарних команд та інтеграцію в такі команди працівників за принципом “рівний-рівному”.
Анна Коба
Про шлях від клінічної практики до науки, дослідження в межах DAISI Ukraine та можливості проєктної аспірантури читайте у нашому матеріалі.
Розкажіть про себе та про те, чому вирішили займатися наукою.
Я – лікарка-психіатриня, психотерапевтка та аспірантка Інституту психіатрії Київського національного університету імені Тараса Шевченка. До вступу в аспірантуру близько п’яти років працювала лікарем-психіатром, з яких три роки — у складі мобільної мультидисциплінарної команди.
Діяльність у мобільній команді розпочала ще тоді, коли цей сервіс в Україні впроваджувався як пілотний проєкт ВООЗ, і продовжила роботу вже після того, як Національна служба здоров’я України запровадила відповідний пакет медичних послуг. Тобто фактично я разом із сервісом пройшла різні етапи його становлення та розвитку.
Відповідно за цей час побачила, наскільки важливою може бути така допомога для людей з психічними розладами і як вона може впливати не лише на їхній стан, а й на повсякденне життя та відновлення.
Мені самій дуже подобалося працювати в такому форматі й бачити ці зміни. Але, оскільки мобільні мультидисциплінарні команди — порівняно нова модель допомоги для України, мені хотілося підкріпити власний практичний досвід науковими даними: дослідити, наскільки ефективною є ця модель в українських умовах, які особливості цієї роботи та що може допомогти розвивати її далі. Саме це значною мірою і стало моєю мотивацією займатися наукою.
У чому полягає ваше дисертаційне дослідження: яку проблему ви вивчаєте та чому вона важлива?
Моє дисертаційне дослідження присвячене оцінці ефективності роботи мобільних мультидисциплінарних команд у системі психіатричної допомоги в Україні, а також вивченню того, який вплив може мати інтеграція до таких команд консультантів за принципом «рівний–рівному».
Мобільні команди працюють з людьми з помірними і тяжкими психічними розладами та надають допомогу переважно в громаді. Для України це – особливо актуально зараз, коли система психічного здоров’я змінюється і все більше уваги приділяється розвитку допомоги на рівні громади.
Окрема частина мого дослідження стосується підтримки «рівний–рівному». Це залучення до команди людей, які мають власний досвід життя з психічним розладом та шляху відновлення і можуть використовувати цей досвід для підтримки інших. Ми хочемо дослідити, чи впливає така підтримка на функціонування, якість життя, відновлення та інші результати людей, які отримують допомогу мобільних команд.
На якому етапі зараз перебуває дослідження та які результати або напрацювання вже маєте?
Зараз дослідження перебуває на етапі збору даних. У ньому беруть участь 16 мобільних мультидисциплінарних команд з різних регіонів України: частина команд працює у звичайному форматі, а в частині команд до роботи інтегровані консультанти «рівний–рівному».
Ми проводимо оцінювання учасників на початку дослідження, через три та через шість місяців, що дозволить побачити не лише стан людини в певний момент, а й те, як він змінюється з часом.
На сьогодні вже сформована методологія дослідження, отримано етичне схвалення, проведено підготовку консультантів «рівний–рівному», розпочато їхню роботу в командах та триває збір даних. Тому говорити про фінальні результати ще зарано, але вже створена основа, яка дозволить надалі оцінити як роботу самих мобільних команд, так і ефект інтеграції підтримки «рівний–рівному».
Що таке проєктна аспірантура і в чому, на ваш погляд, її головна відмінність та перевага порівняно з класичною аспірантурою?
Для мене проєктна аспірантура — це можливість виконувати власне дисертаційне дослідження як частину більшого міжнародного наукового проєкту. Моє дослідження пов’язане з проєктом DAISI Ukraine, тому я працюю не ізольовано над окремою темою, а всередині дослідницької команди та маю можливість бути залученою до різних етапів реального дослідження.
На мій погляд, одна з головних переваг такого формату – це середовище. Є можливість працювати поруч із більш досвідченими українськими та міжнародними дослідниками, отримувати супервізію і зворотний зв’язок, брати участь у робочих зустрічах, навчанні, обговоренні методології та аналізу даних. Тобто багато речей, про які можна прочитати в підручнику, одразу видно і можна застосовувати на практиці.
Що Вам дає робота в межах DAISI Ukraine та співпраця з українськими й британськими науковцями?
DAISI Ukraine дає мені передусім можливість навчатися через реальну дослідницьку роботу. Я можу бачити, як планується і реалізується міжнародний науковий проєкт — від формулювання дослідницьких питань і вибору методів до збору даних, аналізу результатів та їх представлення.
Дуже цінною є співпраця з українськими та британськими колегами. Це можливість отримувати зворотний зв’язок від досвідчених науковців, бачити різні підходи до досліджень і водночас думати про те, як міжнародний досвід може бути адаптований до українського контексту.
Також проєкт відкриває багато можливостей для професійного розвитку: участь у міжнародних навчальних курсах, конференціях, робочих зустрічах та представлення власної роботи міжнародній аудиторії.
Яке практичне значення може мати ваше дослідження для системи психічного здоров’я в Україні?
Для мене важливо, щоб це дослідження мало не лише академічне, а й практичне значення. Мобільні мультидисциплінарні команди вже є частиною системи психіатричної допомоги в Україні, тому важливо мати українські дані про те, як працює ця модель та як змінюється стан людей, які отримують допомогу.
Результати дослідження можуть допомогти краще зрозуміти, які компоненти роботи мобільних команд є найбільш важливими, як можна вдосконалювати цю модель та яку роль у ній може відігравати підтримка «рівний–рівному».
У ширшій перспективі це може бути корисним для розвитку психіатричної допомоги на рівні громади — допомоги, яка орієнтується не лише на зменшення симптомів, але й на повсякденне функціонування, якість життя та відновлення людини.
Як участь у проєктній аспірантурі вплинула на вас як на молодого науковця — які знання, навички чи нові можливості ви отримали?
За цей час набагато краще почала розуміти, як насправді будується наукове дослідження — від ідеї та дослідницького питання до протоколу, етичного погодження, збору даних, їх узагальнення і подальшого аналізу.
Для мене особливо важливим стало навчання роботі з науковою літературою, методологією досліджень, підготовкою оглядів, плануванням аналізу даних та представленням своєї роботи. Також я отримала досвід виступів на українських і міжнародних наукових заходах та участі в навчальних курсах для молодих дослідників.
Окремий виклик і водночас важлива можливість для мене — робота англійською мовою. Це і читання наукової літератури, і робочі зустрічі, і підготовка презентацій та виступи. Спочатку це потребувало значно більше зусиль, але з кожним наступним досвідом стає легше.
І, мабуть, одна з найважливіших змін — я поступово вчуся не просто працювати в уже створеному дослідженні, а формулювати власні наукові питання, аргументувати свої рішення та бачити, як із практичної проблеми може виникнути дослідницьке питання.
Підготувала комунікаційний менеджер Вікторія Мазур